Новини України

 

  Олександр Данилюк: головна перемога Майдану – збереження української державності

 В другі роковини найдраматичніших подій Революції Гідності кореспондент «Слова і Діла» поспілкувався з активним учасником Євромайдану, головою громадянського руху «Спільна справа» Олександром Данилюком. Говорили про дні революційної зими, та які наслідки для України принесла перемога Майдану.

- Сьогодні дуже символічний день – другі роковини подій Майдану 18 лютого. Оглядаючись на той день і станом на сьогодні, чи задоволені ви змінами в країні? Чи не були жертви Небесної Сотні даремними?

Тут треба чітко зрозуміти, чи було це потрібним. Позиція нашої організаціі – через некомпетентність та необ'єктивність, нещирість частини тодішніх опозиційних лідерів, революція затягнулась і дійшла до цієї абсолютно сумної та непотрібної гекатомби. Чи була можливість демонтувати режим Януковича без жертв? Так, вона була. Ми чітко продемонстрували, що це могло бути зроблено.

 

 
Голова громадянського руху Спільна справа Олександр Данилюк розповідає про події Революції Гідності та про її наслідки для України.

 

Насправді, паралізувати роботу державного апарату за тієї кількості людей, яка брала участь у революції, не становило жодних проблем. Це можна було зробити першого ж дня, коли ми взяли КМДА, й коли ми планували брати інші адміністративні будівлі. Коли загальна позиція Комітету національного порятунку була така, що ми не повинні були цього робити. І ми послухались. Але ви бачили, що було після цього. Мирний наступ на парламент 18 лютого був пасткою, в яку свідомо, чи через власну некомпетентність революція загнала учасників протесту.

Чи потрібно було це? Ні, це не було потрібно для того, щоб Янукович покинув Україну. Чи задоволений я результатами революції? Я вважаю головним результатом революціі демонтаж режиму Януковича. А ні війна, а ні обрання чинного парламенту та Президента не були результатами Майдану. Це були чесні, демократичні вибори. Люди обрали тих, кого вважали за потрібне.

Водночас хочу сказати, що мої особисті очікування були більш песимістичними. Тому, власне, якщо не брати до уваги економічну та соціальну складову, очевидні прорахунки уряду в частині розвитку економіки та захисту соціальних прав громадян, а говорити суто в безпековому вимірі, у вимірі вибудовування міжнародних стосунків України та оборони від російської агресії – це найменше, що могло трапитись.

Для нас це, зі стратегічної точки зору, вже виграна війна. Питання в тому, як швидко ми зможемо відновити територіальну цілісність України, чи зможемо ми інтегрувати повною мірою спільноту півдня та сходу країни в політичну українську націю.

 

 
Голова громадянського руху Спільна справа Олександр Данилюк розповідає про події Революції Гідності та про її наслідки для України.

 

Це, безперечно, залежить від урядової політики. Але російський проект із розділу України та її дезінтеграції не реалізований. Я вважаю, що це основна перемога, в тому числі й Майдану. Оскільки якби ми йшли за російським сценарієм, то до 2015 року Україна була би розшматована. Тому я вважаю головним результатом Майдану збереження української державності. Держава та незалежність – це вікно можливостей. І як ми ним скористаємося, залежить від нас.

І сьогодні основним викликом для українського народу є відсутність альтернативи тому корумпованому і недолугому керівництву, яке у нас є. Українці мають в найближчий час все-ж таки віднайти в собі сили не тільки для спротиву, але й для побудови альтернативних політичних інституцій, які б не залежали від олігархату. Ми повинні навчитися об'єднуватися, навчитися жертвувати на політичну діяльність, підтримувати незалежні політичні сили.

- На вашу думку, негативні для України війна на Сході, анексія Криму, економічна криза – це прямі наслідки Революції, чи це невідворотні події для України, які Майдан тільки пришвидшив?

Ще в 2010 році, коли «Спільна справа» тільки створювалася, ми говорили про те, що завдання, яке тоді стояло перед РФ, і інструментом в руках якої був режим Януковича, – розшматувати Україну в 2015 році. Повторити те саме, що і в 2004 році, але більш переконливо та більш жорстко. Чи була війна з Росією невідворотною? Так. Чи було відділення українських територій невідворотним? Так. Революція, безперечно, якби не сталася в 2014 році, ми мали б значно гіршу ситуацію. Як я казав, ми зберегли державність. Значною мірою її розвиток залежить від розвитку громадянського суспільства та здатності громадян самостійно формувати його інститути, та формувати органи державної влади.

На сьогодні є проблема еволюції політичної культури в Україні. Попри те, що вона триває, на превеликий жаль, наше суспільство ще не знаходиться на тому рівні розвитку й усвідомлення своєї особистої відповідальності за зміни в країні.

 

Для мене особисто дивно чути якісь звинувачення у відсутності реформ, з посиланням на Майдан, коли ми говоримо про Яценюка та Порошенка та будь-кого взагалі з представників політичної опозиції часів революції. Вони не були лідерами Майдану, це було очевидно. Вони не користувалися авторитетом навіть у тих людей, які на відміну від нас трималися сцени та отримували звідти якісь вказівки. Вони були переговорниками між Майданом і Януковичем, а точніше – між Україною та Росією. Ними вони й залишилися.

Говорити про те, що ця влада є продуктом Майдану по-перше неправильно, по-друге – нечесно. Майдан продемонстрував здатність українців до непокори. Реалізувати свій імператив щодо того, що якщо нам хтось не подобається, ми не будемо чекати 5 років. В 2004 році ми довели, що можемо захищати свій вибір і обирати кого ми хочемо. В 2014 році ми довели, що ми можемо відправляти у відставку тоді, коли ми хочемо.

Але 2004 рік був помилкою, тому що Ющенко не був тією людиною, в яку вірили. В 2014 році все було правильно, тому що Янукович був тією людиною, яка була непотрібна Україні. Треба вчитися не лише розривати відносини, але й формувати їх. Цього, на жаль, українці поки не навчилися.

 

- Повертаючись до подій Майдану: захоплення активістами «Спільної Справи» міністерств свого часу викликало невдоволення у тодішньої влади, вас оголосили в розшук...

Насправді, на мене було відкрито кримінальну справу ще на початку Майдану за замах на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади. Мене будь-якого моменту могли витягнути з Майдану, тим більше, що була загроза того, що частина моїх опозиційних колег тодішній владі могла допомогти з цим. І це було б найменшим, що могло зі мною трапитись.

- У вас тоді навіть був конфлікт зі «Свободою»...

Не було жодного окремого конфлікту зі «Свободою». «Свобода» була на підряді в Будинку профспілок, де тоді сиділи «очільники» опору. А що тоді відбувалося? В результаті наших дій була паралізована робота Міністерства АПК – одного з ключових відомств. Ми показали, що можемо паралізувати роботу інших відомств.

Замість того, щоб скористатись цією можливістю, і продовжити...

- Вас назвали провокаторами.

Так, нас назвали провокаторами. Хоча я хочу звернути увагу на те, що внаслідок наших дій втрати для уряду були зрозумілими. А для протестувальників жодних втрат взагалі не було. Потім у нас була ця «чудова» мирова угода, підписана між Януковичем, Росією, опозицією, Польщею, Німеччиною та Францією, в якій вони прийняли рішення розбирати барикади та звільняти адміністративні будівлі. Фактично, готувати Майдан до розгону в силовий спосіб.

І мало хто згадує про те, що коли почалися розстріли, ми знову захопили Міністерство АПК, Держтелерадіо та інші будівлі. Насправді, суттєва проблема була не в тому, що на Майдані залишались активісти, половина яких — зі «Спільної справи». Вона була в тому, що якщо продовжувати зачистку, треба було звільняти адміністративні будівлі. Це потягнуло би за собою знищення документів, комп'ютерів, які мали цінність і для уряду, і для великих корпорацій.

Тим більше, у відкритій літературі з організації заколотів і революцій чітко записано, що треба блокувати роботу основних інфраструктурних об'єктів. Стояти й розмахувати прапорами 3 місяці – це не революція, це демонстрація. А тільки за звільнення МінАПК, і навіть не всього, а частини, де зберігалися документи, нам пропонували 40 мільйонів доларів. Це пропонував один із заступників міністра буквально наступного дня після захоплення.

Цілісна система місцевого самоврядування в столиці була зруйнована у 2010 році. Депутати просять ЦВК визначитися з виборами. Вибори до райрад у Києві стали трохи ближче КМДА Депутати Київради підтримали звернення до Центральної виборчої комісії щодо призначення виборів до районних рад у столиці. Як наголошується у пояснювальній записці документу, для столиці України децентралізація влади є вкрай важливою, адже в місті функціонує 10 районів, в кожному з яких проживає від 130 до 350 тисяч мешканців, що фактично співмірно з деякими містами, які мають статус обласних центрів. "У 2010 році з зв'язку з ліквідацією районних у місті Києві рад, була остаточно зруйнована цілісна система місцевого самоврядування в столиці. Єдиним способом відновлення ефективного самоврядування у місті, стало створення районних у місті Києві рад", - йдеться в документі. Читайте також: ЦВК оскаржив призупинення виборів до райрад Києва Як повідомлялося, 26 грудня 2015 року Центральна виборча комісія розглянула рішення Київради від 23 липня 2015 року "Про управління районами міста Києва" і оголосила з 6 лютого 2016 року початок виборчого процесу перших виборів депутатів районних у місті Києві рад 27 березня 2016 року. Однак окружний адміністративний суд Києва своїм рішенням від 27 січня призупинив рішення ЦВК про початок виборчого процесу щодо виборів до районних рад Києва. Згідно з текстом постанови суду, яку оприлюднило ZN.UA, вибори в районні ради Києва повинна була призначати Центральна виборча комісія, а не Київрада.

 

http://dt.ua/POLITICS/kiyivrada-poprosila-cvk-priznachiti-vibori-do-rayrad-stolici-209446_.html

“Перекладаю Байдена з американської на зрозумілу.

Коли віце-президент США говорить, що Україна – чемпіон по корупції, мої любі, він має на увазі не українських вчителів та лікарів, які змушені випрошувати копійки, щоб дотягнути свій дохід до прожиткового мінімуму, не паспортистку, яка з тих самих міркувань бере кілька сотень гривень за вклеювання фотографії в паспорт, і навіть не пересічних підприємців, які змушені ухилятись від дебільного оподаткування.

Він має на увазі корупцію, яка процвітає у вищих ешелонах державної влади.

Він має на увазі те, що перші особи нашої з вами держави, крадуть так, як ніде в світі.

У п’ятницю, народні обранці, коли будете голосувати за продовження каденції уряду ще на рік, – згадайте ці слова.

Вони, на жаль, стосуються не лише уряду. А парламенту та Президента також.

Ви не здатні сформувати уряд, який не буде красти? Для чого ви тоді потрібні?”. 

Олександр Данилюк, Фейсбук

 

http://nikorupciji.org/2015/12/09/vy-ne-zdatni-sformuvaty-uryad-yakyj-ne-bude-krasty-dlya-choho-vy-todi-potribni/?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter

Активісти Громадянського руху Спільна Справа перед  окружним адміністративним судом м.Києва провели акцію примушення до демократії з вимогою відновлення районних рад в Києві. Які були скасовані режимом Януковича в 2010році.

В липні 2015 року депутати Київради ухвалили рішення «Про управління районами в м. Києві», згідно з яким було встановлено, що управління районами в столиці здійснюється районними радами. Таким чином були утворені (а точніше - відновлені) 10 районних рад, вибори до яких Київрада призначила на 27 березня 2016 року. Столичні депутати погодили дату виборів, користуючись законною підставою про призначення виборів новостворених рад суб'єктом створення. Щоправда, вимоги окремих депутатів призначити вибори до районних рад на осінь 2015 року – разом із місцевими виборами – були відхилені.

Вже наприкінці грудня минулого року Центральна виборча комісія, користуючись рішенням Київради, призначила дату виборів до райрад на 27 березня 2016 року й почала підготовчий процес. Втім, він тривав недовго: вже цими днями невідома столична громадська організація «Наждак» подала адміністративний позов на дії Центрвиборчкому до Окружного адмінсуду, який одноосібним рішенням судді у справі на підготовчому засіданні призупинив постанову ЦВК про проведення виборів. У ЦВК вже підтвердили: завдяки діям суду терміни підготовки до виборів зірвано.

Все це нагадує маніпуляції в кращих традиціях «судочинства» часів екс-президента Віктора Януковича та його команди. Хто і чому вирішив відкласти вибори у столиці, нині є ключовим питанням, що турбує основних політичних гравців.

Нагадаємо, що Громаднський рух Спільна Справа розпочав підписну кампанію під петицією до Президента України з приводу відновлення місцевого самоврядування в Києві: http://spilnasprava.info/index.html

Спільна Справа оскаржила ухвалу Київського окружного адміністративного суду про скасування виборів в Києві, та планує заходи щодо примусу до демократії.

 

Право на місцеве самоврядування, власне як і всі інші права, виникло в результаті суспільного протистояння. У своїх безкінечних війнах з Ватиканом та місцевими феодалами очільники Священної Римської Імперії зробили в Північній Італії ставку на незалежність міських громад. Так виникло Магдебурзьке право – право міст самостійно визначати свою долю через систему виборних представницьких органів.

Становлення Магдебурзького права не було безхмарним. Феодали не хотіли миритись з суттєвою втратою власних доходів і час від часу перевіряли не лише стійкість свобод міст, але й міцність їхніх фортифікаційних укріплень. Міста були змушені захищатись, і неодмінним атрибутом самоуправління стала наявність не лише війтів та магістратів, але й арсеналів та порохових веж.

В Україні право на місцеве самоврядування не було здобуте ані в збройних повстаннях, ані в ненасильницькій боротьбі. Одного дня замість єдиного кандидата в бюллетені з’явилось декілька, що не вплинуло суттєво, ані на якість цих кандидатів, ані на результати голосувань. Більшість навіть не відчула втрати цього сумнівного привілею. Дарована свобода не є життєздатною, оскільки від початку є звичайною стилістичною помилкою, сполучення слів з абсолютно протилежним значенням.

Усвідомлення справжньої суті речей вимагає точності формулювань. Ми не втратили Магдебурзьке право, ми його просто не набули. Слово “адміністрація” жодним чином не натякає на наявність у місті самоврядування , натомість викликаючи стійкі асоціації з численними окупаційними адміністраціями, які бачила за свою вікову історію наша багатостраждальна Батьківщина.

Колись наші предки були більш точними у своїх визначеннях, не залишаючи місця для різночитань. До прикладу, виконавчий орган міських рад називали просто “Міські слуги”. Їх, так само, як і сьогодні не обирали, а наймали за гроші.В ті часи громаді було значно простіше обирати адекватну форму демонстрації власного незадоволення. Адже кожен розумів, що поганих слуг треба не пікетувати, а пороти різками на конюшні.

 

Координатор Громадянського руху Спільна Справа Олександр Данилюк